Комплімент питанню

•Дякую за цікаве питання.

•Проблема, яку ви зачепили у своєму запитанні, дійсно існує.

•Яке незвичайне / несподіване запитання!

•Ви ставите дуже актуальне запитання ...

•О, яке гостре запитання!

•Яке приємне для мене запитання!

•Я очікував на це слушне запитання

•На запитання, яке ви поставили, не так легко відповісти.  

І ось чому…

Правила відповідей на запитання

•Можна не відповідати на запитання

•Краще чесно зізнатися у відсутності інформації

•Якщо запитання незрозуміле, попросіть його повторити

•Навіть якщо запитання відразу зрозуміле, слухайте його до кінця

•Не повторюйте при відповіді неприємні слова запитання

•Не заперечуйте

•Не поспішайте з відповіддю

•Відповідайте коротко і відповідно до загальної мети виступу

•Позитивно приймайте питання і робіть їм компліменти

Що підсилює усний виступ?

•Цікава й актуальна тема, зміст

•Стиль подачі інформації

•Контакт з аудиторією

•Увага до інтересів аудиторії, розуміння  її потреб

•Побудова промови, структурованість

•Манера і виразність мови

•Емоційність

•Незвичайність, уникнення штампів

•Промова з посмішкою

•Наявність важливих подробиць

•… і т.д.

Вимоги до голосу та говоріння

•Говоріть спокійним тоном

•Не говоріть дуже швидко

•Не говоріть дуже голосно

•Не говоріть високим голосом

•Говоріть розбірливо

•Змінюйте інтонацію та тембр голосу протягом промови

•Говоріть короткими фразами

•“Ні” –  акценту!

•Посміхайтеся куточками рота

Інструментальні цінності особистості

1.акуратність (охайність), уміння тримати в порядку речі, порядок у справах;

2.вихованість (хороші манери);

3.високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання);

4.життєрадісність (почуття гумору);

5.старанність (дисциплінованість);

6.незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);

7.непримиренність до недоліків у собі та інших;

8.освіченість (широта знань, висока загальна культура);

9.відповідальність (почуття обов'язку, вміння тримати своє слово);

10.раціоналізм (вміння логічно мислити, приймати обдумані рішення);

11.самоконтроль (стриманість, самодисципліна);

12.сміливість у відстоювання своєї думки, поглядів;

13.тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати перед труднощами);

14.терпимість (до поглядів і думок інших, вміння прощати помилки);

15.широта поглядів (вміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки);

16.чесність (правдивість, щирість);

17.ефективність у справах (працьовитість, продуктивність у роботі);

18.чуйність (дбайливість).

Як подолати невпененість

перед важливою подією?

Впевнена людина

Прийоми подолання напруги

Прийоми зміни ставлення до стресу

Колесо компетенцій –

 інструмент самооцінки

Компетенції МАНівця

Остап Вишня. Життя і творчість. «Моя автобіографія», «Мисливські усмішки». Українська література, 11 клас, тестові завдання

Остап Вишня. Життя і творчість. «Моя автобіографія», «Мисливські усмішки». Українська література, 11 клас, тестові завдання

Варіант 1

1. Остап Вишня намагається «усім своїм єством» не лакействувати, а служити народові.
А Чудесному.
Б Розумному.
В Багатому (щирому).
Г Щедрому й у всьому обізнаному.

2. Улюбленим заняттям в дитинстві письменника було…
А Випасати худобу.
Б Грати в шахи.
В Читати книжки.
Г Майструвати шпаківні.

3. Остап Вишня — це псевдонім…
А Остапа Івановича Балаша.
Б Павла Михайловича Губенка.
В Олександра Кіндратовича Вишневського.
Г Семена Дем’яновича Стуса.

4. Остапа Вишню любили і поважали…
А За вміння гарно співати і танцювати.
Б Веселу вдачу, дотепність, лагідний характер.
В Співчуття до бідних і знедолених.
Г Майстерність і кмітливість під час полювання.

5. Першим підтримав і заохотив до літературної діяльності Остапа Вишню…
А Є. Плужник.
Б М. Драй-Хмара.
В М. Хвильовий.
Г В. Еллан-Блакитний.

6. Уперше з’явився підпис Остапа Вишні в газеті «Селянська правда» під твором…
А «Вальдшнепи».
Б «Дикий кабан, або вепр».
В «Чудака, їй-богу!».
Г «Українізуємось».

7. «Мисливські усмішки» Остап Вишня створив…
А Під час перебування в ув’язненні.
Б У післявоєнний період.
В Навчаючись у Київському університеті.
Г Працюючи в журналі «Перець».

8. Остап Вишня — творець «країни веселої мудрості», як визначив…
А В. Еллан-Блакитний.
Б Ю. Яновський.
В Гр. Тютюнник.
Г О. Гончар.

9. У своєму світобаченні Остап Вишня…
А Майстерний живописець.
Б Психологічний дослідник.
В Проникливий лірик.
Г Сатирик-гуморист.

10. Остап Вишня ввів в українську літературу і утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам і назвав…
А Сатиркою.
Б Усмішкою.
В Злою усмішкою.
Г «Коміком».

11. До автобіографічних оповідань Остапа Вишні не належить…
А «Антанта».
Б «Все життя з Гоголем».
В «Отак і пишу».
Г «Дружні поради».

12. Під час полювання ліричний герой Остапа Вишні у «Мисливських усмішках»…
А Розмірковував над призначенням людини у природному середовищі.
Б Намагався якомога більше здобути дичі.
В Демонстрував майстерність стрільби з рушниці.
Г Полював без жодної жертви; милувався природою.

Варіант 2

1. Народився Остап Вишня…
А На Херсонщині.
Б Полтавщині.
В Сумщині.
Г Харківщині.

2. Більшість творів Остапа Вишні…
А Автобіографічні.
Б Романтичні.
В Сентиментальні.
Г Класичні.

3. Перебуваючи в Києві, на Остапа Вишню незабутнє враження справив…
А Хрещатик.
Б Ботанічний сад.
В Річковий вокзал.
Г Оперний співак Л.Собінов.

4. Як Остап Вишня поставився до революційних подій?
А Із захопленням.
Б Не зрозумів їх призначення.
В Вагався щодо визначення їх значимості.
Г Дещо не погоджувався.

5. Друкуватися письменник почав…
А З 1915 року в газеті «Новина».
Б 1921 року в газеті «Вісті ВУЦВК».
В 1924 року в журналі «Молодь України».
Г 1944 року в газеті «Радянська Україна».

6. Сміх творів Остапа Вишні…
А Засуджуючий.
Б Злісний.
В Доброзичливий.
Г Співчутливий.

7. За життя Остапа Вишні було видано понад…
А П’ятдесят збірок.
Б Двісті збірок.
В Сімдесят збірок.
Г Сто збірок.

8. Що мав на увазі Остап Вишня, зазначаючи: «І я з того гордий, я з того щасливий!»? Бо:
А Вважав себе слугою народним.
Б Смертна кара була замінена ув’язненням.
В Закінчив військово-фельдшерську школу.
Г Умів висміяти в людині її вади.

9. Твір «Як варити і їсти суп з дикої качки» з «Мисливських усмішок» присвячений…
А М. Хвильовому.
Б Братові Остапа Вишні М. Чечвянському.
В М. Рильському.
Г Усім тим, хто оберігає природу.

10. У 1958 році вийшло найповніше видання циклу під назвою…
А «Мисливські усмішки».
Б «Кримські усмішки».
В «Київські усмішки».
Г «Вишневі усмішки закордонні».

11. У «Мисливських усмішках» Остапа Вишні спостерігаємо оригінальний синтез…
А Трагічного і комічного.
Б Фантастичного і сатиричного.
В Народного анекдоту й пейзажної лірики.
Г Урочистого і болючо-гнівного.

12. Бурхливу літературну діяльність Остапа Вишні припинив арешт, його приговорили до розстрілу за те, що він…
А Начебто погодився вбити секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева.
Б Розповсюджував листівки, у яких висміював діяльність Й. Сталіна.
В Виступив проти колективізації на селі.
Г Брав активну участь у революційних подіях.

 

Тест з української мови. 11 клас

  Поява української літературної мови пов'язана:

 зі знахідкою "Слова про похід Ігоря";
  з публікацією "Енеїди" І. Котляревського;
 з процесом українізації на початку ХХ ст;
    

 Синтаксис вивчає:

словосполучення та речення;
 способи поєднання слів;
частини мови та їх ознаки.

 Словосполучення - це смислове і граматичне сполучення :

повнозначних і неповнозначних слів, які позначають єдине поняття;
двох або більше повнозначних слів, поєднаних підрядним зв'язком;
 двох або більше повнозначних слів, поєднаних на основі сурядного зв'язку.

 Визначте рядок, у якому всі сполучення слів мають правильний порядок:

 корисна справа, збитись з дороги, бажати щастя, підійти до переходу;
правильний спосіб, сховати хочу, за його спинами, дружити з нами;
 чудовий подарунок, розкрити таємницю, вийти на світло, про море пісня. 

  Визначте рядок, у якому подані лише словосполучення:

 читати новели, виявлені помилки, добро перемагає, віддати вчасно;двоє рибалок, навчити мовчати, сідати в потяг, назустріч вийти;
алишений у спадок, роздуми і коментарі, посеред двору, буду читати. 

 Визначте рядок, у якому всі словосполучення побудовані правильно:

дякувати водієві, бігти за лікарем, жаліти про минуле;
 на Кримському півострову, сплачуємо проїзд, по дорученню колектива;
 трапитись через суперечку, конкурент команди, спеціаліст з дизайну.

 Підмет - це головний член двоскладного речення, який:

 означає те, про що йдеться у реченні, і відповідає на питання називного або знахідного відмінка;
означає особу або предмет, якому приписується дія, стан або ознака в часі;
залежить від присудка і є іменною частиною мови.

 Визначте рядок, в якому правильно записані прикладки з означуваним словом:

 дівчина-красуня, журнал "Березіль", заєць-русак, Буг-річка;
 учитель математик, готель "Поділля", книга "Місто", підручник історія України;
 учений-документаліст, князь-Володимир, Вовчик-Братик, Верскла-ріка. 

 Однорідними називаються члени речення, які:

 співвідносяться з одним і тимже словом, вимовляються з інтонацією переліку і можуть поєднуватись сурядними сполучниками;
 відповідають на одне питання і належать до однієї частини мови;
 є однією частиною мови і одним членом речення.

 Визначте речення, в якому правильно розставлені розділові знаки:

 Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно й розумно.; 
 Папери були скрізь, і на столі, і на полицях.;
 Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка: все це було йому знайоме... 



     

Диктант для 9 класу з української мови

ЖІНКА В ПРАВОВІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

       Свобода і честь за часів Київської Русі вважалися незаперечни­ми та непорушними цінностями кожної вільної людини і належали до великої хартії свободи раннього українського середньовіччя. Окремі постанови тодішнього карного права охороняли життя жінки й навіть її честь. Так, у договорі русинів з німцями 1195 р. сказано, що образа жіночої честі карається вирою, а це було рівнозначним покаранню за вбивство вільної людини.

     «Руська Правда» захищає майнові права і гідність незаміжньої жінки. Визначає за нею право на успадкування землі.

Давньоруське право зрівняло жінку у правах з чоловіком. Неза­перечним є той факт, що й родинне право в епоху Давньої Русі бу­ло досить добре розвиненим. Уже «Устав Володимира» кваліфікує як злочин викрадення нареченої, колотнечу між чоловіком і жінкою за маєток і таке інше.

    Церква закріплювала за собою насамперед право на ухвалення шлюбу. Багато уваги присвячує родинним справам і ролі в них жін­ки «Устав Ярослава».

     В XI — XIII століттях заміжня жінка, яка належала до вищих су­спільних станів, могла мати власне «жіноче» майно і розпоряджатися ним на свій розсуд до кінця свого життя.

    Перша згадка про повноваження жінок на володіння певним май­ном міститься в одній із найраніших юридичних пам'яток Давньої Русі — Договорі 911р. Олега з Візантією, що утвердив право жінки зберегти за собою частину спільного з чоловіком майна.

    Українські жінки вищих суспільних станів за часів Великого кня­зівства Литовського мали широку свободу і правову незалежність, майже не поступаючись у повноті своїх громадських прав чоловікам. Майнова незалежність жінок вищих суспільних станів давала їм пра­во голосу і в органах місцевого самоврядування, бо лише володіння осідлістю було тоді підставою для участі в місцевих сеймиках.

    Суспільне становище української жінки-шляхтянки відрізнялося від становища чоловіка хіба тим, що жінки при живих братах наслідували тільки четверту частину батьківщини, материзну ж відбирали всю.

    Особливістю українського звичаєвого права була материзна. Так звалася нерухомість (частіше — наділ землі), що входила до посагу. Материзна не належала до загальносімейного майна, не ділилася між окремими членами сім'ї, а передавалася по жіночій лінії.

      За часів запорізького козацтва стає помітною тенденція до ідеа­лізації образу жінки й особливо жінки-матері. Козацька звичаєвість хоч і пропагувала серед січовиків безшлюбність, однак виховувала, особливо у парубків, шанобливе ставлення до жінки-матері, сестри, дружини чи коханої дівчини, що відбилося в козацьких піснях.

     Приклади шанобливого й рівноправного ставлення до жінки по­дибуємо й у легендах та переказах про козацькі часи. У переказі «Як дівка Христя була кошовим» йдеться про жінку — козацького ватаж­ка. А переказ «Настина Могила» розповідає про долю жінки-воїна, яка носила шаровари, козацьку шапку і воювала не гірше за чоловіка-козака. За переказом, записаним краєзнавцем А. Ковальовим, у по­встанні під проводом Якова Острянина (1638 р.) активну участь брала дружина козацького сотника Семена Мотори — Варвара.

      Картина правового становища жінки на українських землях у дру­гій половині XVI — першій половині XVII ст. була б неповною без аналізу ставлення до жінки громадського («копного») суду селян і міщан. Ці суди були найстаршими на українських землях судами. Жінка — міщанка, і навіть селянка — була повноправною учасни­цею громадського суду.

     У XVI — середині XVII ст. свідчення чоловіків і жінок уважалися на українських землях рівноцінними. Однак уже від середини XVII ст. в українську судову практику проникає зверхність чоловічо­го свідчення над жіночим. У збірниках українського права XVIII ст. перевага чоловічого свідчення над жіночим була остаточно закріплена. Проте непригніченість української жінки в сім'ї, її рівноправність із чоловіком у вихованні дітей і веденні домашнього господарства, освіченість іще довго були основними чинниками ставлення до неї (О. Кривоший, 539 сл.).

Диктант для 9 класу з української мови

ВОЛОДИМИР

Минало X століття. Київська Русь вступала у друге тисячо­ліття сильною, могутньою державою. Дружби з Київською Руссю дома­галися країни Європи й Азії. Досягши значних успіхів, київський князь Володимир не мав наміру спочивати на лаврах. Життя дало йому не один гіркий урок, і кожний з них робив його досвідченішим, мудрішим. Багато друзів мала Русь, та не бракувало й ворогів. Як зробити з них доброзич­ливих сусідів, а, можливо, й друзів? Чи тільки мечем, походами, по­страхом?
Володимир раз по раз у тяжку хвилину подумки звертався до бабуні Ольги, яка ще в дитинстві вчила його, що не перемогти зло іншим злом. Треба вчитися перемагати його добром.

Лише згодом, уже зрілим мужем, збагнув він мудрість бабусиних слів. Його батько, князь Святослав, бився з візантійським імператором на Балканах, домагаючись миру з давнім суперником Київської Русі лезом меча. Володимир досяг миру з Візантією розширенням торгівлі, запровадивши на Русі християнство, яке сповідували греки. Приборкавши войовничість Візантії, князь приборкав власну непримиренність, гординю. Володимир розумів, що утвердження високого, прекрасного — це теж боротьба зі злом. І тому почав будувати храми, привчаючи до краси своїх синів — Святополка, Мстислава та Ярослава, мріючи, щоб вони змагалися у доброзичливості, не ворогували між собою (3 кн. «Скарби України», 187слів).