Прийоми подолання напруги

Прийоми зміни ставлення до стресу

Колесо компетенцій –

 інструмент самооцінки

Компетенції МАНівця

Остап Вишня. Життя і творчість. «Моя автобіографія», «Мисливські усмішки». Українська література, 11 клас, тестові завдання

Остап Вишня. Життя і творчість. «Моя автобіографія», «Мисливські усмішки». Українська література, 11 клас, тестові завдання

Варіант 1

1. Остап Вишня намагається «усім своїм єством» не лакействувати, а служити народові.
А Чудесному.
Б Розумному.
В Багатому (щирому).
Г Щедрому й у всьому обізнаному.

2. Улюбленим заняттям в дитинстві письменника було…
А Випасати худобу.
Б Грати в шахи.
В Читати книжки.
Г Майструвати шпаківні.

3. Остап Вишня — це псевдонім…
А Остапа Івановича Балаша.
Б Павла Михайловича Губенка.
В Олександра Кіндратовича Вишневського.
Г Семена Дем’яновича Стуса.

4. Остапа Вишню любили і поважали…
А За вміння гарно співати і танцювати.
Б Веселу вдачу, дотепність, лагідний характер.
В Співчуття до бідних і знедолених.
Г Майстерність і кмітливість під час полювання.

5. Першим підтримав і заохотив до літературної діяльності Остапа Вишню…
А Є. Плужник.
Б М. Драй-Хмара.
В М. Хвильовий.
Г В. Еллан-Блакитний.

6. Уперше з’явився підпис Остапа Вишні в газеті «Селянська правда» під твором…
А «Вальдшнепи».
Б «Дикий кабан, або вепр».
В «Чудака, їй-богу!».
Г «Українізуємось».

7. «Мисливські усмішки» Остап Вишня створив…
А Під час перебування в ув’язненні.
Б У післявоєнний період.
В Навчаючись у Київському університеті.
Г Працюючи в журналі «Перець».

8. Остап Вишня — творець «країни веселої мудрості», як визначив…
А В. Еллан-Блакитний.
Б Ю. Яновський.
В Гр. Тютюнник.
Г О. Гончар.

9. У своєму світобаченні Остап Вишня…
А Майстерний живописець.
Б Психологічний дослідник.
В Проникливий лірик.
Г Сатирик-гуморист.

10. Остап Вишня ввів в українську літературу і утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам і назвав…
А Сатиркою.
Б Усмішкою.
В Злою усмішкою.
Г «Коміком».

11. До автобіографічних оповідань Остапа Вишні не належить…
А «Антанта».
Б «Все життя з Гоголем».
В «Отак і пишу».
Г «Дружні поради».

12. Під час полювання ліричний герой Остапа Вишні у «Мисливських усмішках»…
А Розмірковував над призначенням людини у природному середовищі.
Б Намагався якомога більше здобути дичі.
В Демонстрував майстерність стрільби з рушниці.
Г Полював без жодної жертви; милувався природою.

Варіант 2

1. Народився Остап Вишня…
А На Херсонщині.
Б Полтавщині.
В Сумщині.
Г Харківщині.

2. Більшість творів Остапа Вишні…
А Автобіографічні.
Б Романтичні.
В Сентиментальні.
Г Класичні.

3. Перебуваючи в Києві, на Остапа Вишню незабутнє враження справив…
А Хрещатик.
Б Ботанічний сад.
В Річковий вокзал.
Г Оперний співак Л.Собінов.

4. Як Остап Вишня поставився до революційних подій?
А Із захопленням.
Б Не зрозумів їх призначення.
В Вагався щодо визначення їх значимості.
Г Дещо не погоджувався.

5. Друкуватися письменник почав…
А З 1915 року в газеті «Новина».
Б 1921 року в газеті «Вісті ВУЦВК».
В 1924 року в журналі «Молодь України».
Г 1944 року в газеті «Радянська Україна».

6. Сміх творів Остапа Вишні…
А Засуджуючий.
Б Злісний.
В Доброзичливий.
Г Співчутливий.

7. За життя Остапа Вишні було видано понад…
А П’ятдесят збірок.
Б Двісті збірок.
В Сімдесят збірок.
Г Сто збірок.

8. Що мав на увазі Остап Вишня, зазначаючи: «І я з того гордий, я з того щасливий!»? Бо:
А Вважав себе слугою народним.
Б Смертна кара була замінена ув’язненням.
В Закінчив військово-фельдшерську школу.
Г Умів висміяти в людині її вади.

9. Твір «Як варити і їсти суп з дикої качки» з «Мисливських усмішок» присвячений…
А М. Хвильовому.
Б Братові Остапа Вишні М. Чечвянському.
В М. Рильському.
Г Усім тим, хто оберігає природу.

10. У 1958 році вийшло найповніше видання циклу під назвою…
А «Мисливські усмішки».
Б «Кримські усмішки».
В «Київські усмішки».
Г «Вишневі усмішки закордонні».

11. У «Мисливських усмішках» Остапа Вишні спостерігаємо оригінальний синтез…
А Трагічного і комічного.
Б Фантастичного і сатиричного.
В Народного анекдоту й пейзажної лірики.
Г Урочистого і болючо-гнівного.

12. Бурхливу літературну діяльність Остапа Вишні припинив арешт, його приговорили до розстрілу за те, що він…
А Начебто погодився вбити секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева.
Б Розповсюджував листівки, у яких висміював діяльність Й. Сталіна.
В Виступив проти колективізації на селі.
Г Брав активну участь у революційних подіях.

 

Тест з української мови. 11 клас

  Поява української літературної мови пов'язана:

 зі знахідкою "Слова про похід Ігоря";
  з публікацією "Енеїди" І. Котляревського;
 з процесом українізації на початку ХХ ст;
    

 Синтаксис вивчає:

словосполучення та речення;
 способи поєднання слів;
частини мови та їх ознаки.

 Словосполучення - це смислове і граматичне сполучення :

повнозначних і неповнозначних слів, які позначають єдине поняття;
двох або більше повнозначних слів, поєднаних підрядним зв'язком;
 двох або більше повнозначних слів, поєднаних на основі сурядного зв'язку.

 Визначте рядок, у якому всі сполучення слів мають правильний порядок:

 корисна справа, збитись з дороги, бажати щастя, підійти до переходу;
правильний спосіб, сховати хочу, за його спинами, дружити з нами;
 чудовий подарунок, розкрити таємницю, вийти на світло, про море пісня. 

  Визначте рядок, у якому подані лише словосполучення:

 читати новели, виявлені помилки, добро перемагає, віддати вчасно;двоє рибалок, навчити мовчати, сідати в потяг, назустріч вийти;
алишений у спадок, роздуми і коментарі, посеред двору, буду читати. 

 Визначте рядок, у якому всі словосполучення побудовані правильно:

дякувати водієві, бігти за лікарем, жаліти про минуле;
 на Кримському півострову, сплачуємо проїзд, по дорученню колектива;
 трапитись через суперечку, конкурент команди, спеціаліст з дизайну.

 Підмет - це головний член двоскладного речення, який:

 означає те, про що йдеться у реченні, і відповідає на питання називного або знахідного відмінка;
означає особу або предмет, якому приписується дія, стан або ознака в часі;
залежить від присудка і є іменною частиною мови.

 Визначте рядок, в якому правильно записані прикладки з означуваним словом:

 дівчина-красуня, журнал "Березіль", заєць-русак, Буг-річка;
 учитель математик, готель "Поділля", книга "Місто", підручник історія України;
 учений-документаліст, князь-Володимир, Вовчик-Братик, Верскла-ріка. 

 Однорідними називаються члени речення, які:

 співвідносяться з одним і тимже словом, вимовляються з інтонацією переліку і можуть поєднуватись сурядними сполучниками;
 відповідають на одне питання і належать до однієї частини мови;
 є однією частиною мови і одним членом речення.

 Визначте речення, в якому правильно розставлені розділові знаки:

 Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно й розумно.; 
 Папери були скрізь, і на столі, і на полицях.;
 Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка: все це було йому знайоме... 



     

Диктант для 9 класу з української мови

ЖІНКА В ПРАВОВІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

       Свобода і честь за часів Київської Русі вважалися незаперечни­ми та непорушними цінностями кожної вільної людини і належали до великої хартії свободи раннього українського середньовіччя. Окремі постанови тодішнього карного права охороняли життя жінки й навіть її честь. Так, у договорі русинів з німцями 1195 р. сказано, що образа жіночої честі карається вирою, а це було рівнозначним покаранню за вбивство вільної людини.

     «Руська Правда» захищає майнові права і гідність незаміжньої жінки. Визначає за нею право на успадкування землі.

Давньоруське право зрівняло жінку у правах з чоловіком. Неза­перечним є той факт, що й родинне право в епоху Давньої Русі бу­ло досить добре розвиненим. Уже «Устав Володимира» кваліфікує як злочин викрадення нареченої, колотнечу між чоловіком і жінкою за маєток і таке інше.

    Церква закріплювала за собою насамперед право на ухвалення шлюбу. Багато уваги присвячує родинним справам і ролі в них жін­ки «Устав Ярослава».

     В XI — XIII століттях заміжня жінка, яка належала до вищих су­спільних станів, могла мати власне «жіноче» майно і розпоряджатися ним на свій розсуд до кінця свого життя.

    Перша згадка про повноваження жінок на володіння певним май­ном міститься в одній із найраніших юридичних пам'яток Давньої Русі — Договорі 911р. Олега з Візантією, що утвердив право жінки зберегти за собою частину спільного з чоловіком майна.

    Українські жінки вищих суспільних станів за часів Великого кня­зівства Литовського мали широку свободу і правову незалежність, майже не поступаючись у повноті своїх громадських прав чоловікам. Майнова незалежність жінок вищих суспільних станів давала їм пра­во голосу і в органах місцевого самоврядування, бо лише володіння осідлістю було тоді підставою для участі в місцевих сеймиках.

    Суспільне становище української жінки-шляхтянки відрізнялося від становища чоловіка хіба тим, що жінки при живих братах наслідували тільки четверту частину батьківщини, материзну ж відбирали всю.

    Особливістю українського звичаєвого права була материзна. Так звалася нерухомість (частіше — наділ землі), що входила до посагу. Материзна не належала до загальносімейного майна, не ділилася між окремими членами сім'ї, а передавалася по жіночій лінії.

      За часів запорізького козацтва стає помітною тенденція до ідеа­лізації образу жінки й особливо жінки-матері. Козацька звичаєвість хоч і пропагувала серед січовиків безшлюбність, однак виховувала, особливо у парубків, шанобливе ставлення до жінки-матері, сестри, дружини чи коханої дівчини, що відбилося в козацьких піснях.

     Приклади шанобливого й рівноправного ставлення до жінки по­дибуємо й у легендах та переказах про козацькі часи. У переказі «Як дівка Христя була кошовим» йдеться про жінку — козацького ватаж­ка. А переказ «Настина Могила» розповідає про долю жінки-воїна, яка носила шаровари, козацьку шапку і воювала не гірше за чоловіка-козака. За переказом, записаним краєзнавцем А. Ковальовим, у по­встанні під проводом Якова Острянина (1638 р.) активну участь брала дружина козацького сотника Семена Мотори — Варвара.

      Картина правового становища жінки на українських землях у дру­гій половині XVI — першій половині XVII ст. була б неповною без аналізу ставлення до жінки громадського («копного») суду селян і міщан. Ці суди були найстаршими на українських землях судами. Жінка — міщанка, і навіть селянка — була повноправною учасни­цею громадського суду.

     У XVI — середині XVII ст. свідчення чоловіків і жінок уважалися на українських землях рівноцінними. Однак уже від середини XVII ст. в українську судову практику проникає зверхність чоловічо­го свідчення над жіночим. У збірниках українського права XVIII ст. перевага чоловічого свідчення над жіночим була остаточно закріплена. Проте непригніченість української жінки в сім'ї, її рівноправність із чоловіком у вихованні дітей і веденні домашнього господарства, освіченість іще довго були основними чинниками ставлення до неї (О. Кривоший, 539 сл.).